Зустріч двох імператорів у Чернівцях
Ми добре знаємо, що наше місто завжди було центром Європи не лише торгівлі, але добре відомо з архівних джерел, що Чернівці відігравали неабияку роль у політичному житті матінки Європи.
До приходу австрійців Чернівці за своїм виглядом швидше нагадували велике село: розкидані поміж пагорбами хатини міщан були оточені городами та садками, тож до такої забудови якнайменше пасувало урбаністичне поняття «архітектурний ансамбль». Порівняно густіше був заселений старий єврейський квартал, який обіймав район сучасної вул. Анрі Барбюса з прилеглими вулицями; його називали «Єврейським містом», у тодішній різномовній вимові чернівчан – «Жидівським містом», чи «Юденштадтом» («Juden-stadt»), або ще – «Долішнім містом». Головною артерією цього кварталу була вулиця, яка так і називалася – Головною, або Жидівською, чи Юденґассе (ще Жидівською Головною, або Великою Жидівською вулицею – Judische Hauptgasse, Grosse Judengasse); нерідко це була й збірна назва всього кварталу.
Коли у 1783 році австрійський монарх Йосиф ІІ вперше побував у столиці краю, що відтепер належав до його корони, то побачив убогу дерев’яну забудову з трьома церквами. Невдовзі імператор видав наказ, за яким люди, що беруться будувати камениці, на 30 років звільняються від податків, на 10 — від плати за землю, юнаки звільняються від військової повинності. А головне — цісар запросив селитися в Чернівцях представників усіх національностей, гарантуючи їм рівні права та рівні можливості. Австрійці, німці, євреї, галичани-русини (так називали українців), румуни, поляки, молдавани, вірмени потяглися сюди з усіх усюд. Досить швидко почали виростати квартали компактного розселення етнічних спільнот. Українці, зокрема, створили вулицю Руську, де у 1823 – 1828 роках при допомозі магната Туркула була збудована греко-католицька церква Петра і Павла, яка пізніше отримала назву Пресвятої Богородиці.
З часом наше славне місто саме за австрійської доби почалось бавитись у архітектурні шедеври, які милують наше око і сьогодні.
Амбіції наших чернівчан завжди були великими стосовно значимості свого міста, живила подія, яка замалим не піднесла Чернівці до рангу історичних місць проведення європейських конгресів, що визначали майбутню долю країн і народів сходу та Європи. На початку жовтня 1823 р. тут відбулася зустріч двох імператорів, які володіли половиною Європи: австрійського цісаря Франца І з російським царем Александром І. Її метою було вироблення спільного ставлення щодо цілого ряду нагальних питань європейської політики. Детальний опис тієї важливої події зафіксувала хроніка римо-католицького костьолу, яку використав у своїй історії Чернівців і професор Кайндль.
Цісар прибув до Чернівців 4 жовтня, якраз на іменини нашого міста, якому тоді виповнилось 415 років. Він приїхав з численною свитою, радниками, чиновниками і власним кухарем. Наступного дня, увечері, над'їхав і цар. Коли карети з Александром зі свитою наблизилися до мосту через Прут, високого гостя зустріли салютами зі 101 залпу з чотирьох гармат. За погодженням із владою чернівчани спорудили на честь царя тріумфальну арку з привітальними написами й освітленням зсередини. Вона була встановлена між будинками купця-вірменина Мікулі (що стояв між гауптвахтою й церквою Св.Параскеви) й Абрамовича, в такий спосіб, що обидві будівлі були сполучені між собою. На вершині арки розташувалися музики, які вітали царя музикою.
Цісар зупинився у покоях окружного старости, а цар – у покоях генерала (слід гадати, у «Генеральському домі»), решта ж гостей розмістилася у прилеглих цивільних та військових будівлях, причому за їхнє проживання цісар розплатився по-цісарськи щедро. Для прикладу, за винайм у римо-католицькому парафіяльному будинку помешкання для директора особистої цісарської канцелярії платилося по чотири срібні гульдени за добу. В зв'язку з наїздом численних гостей винайм житла в Чернівцях різко підскочив у ціні: приїжджі, які прибули до міста, щоби побачити на власні очі імператорів, мусили платити за помешкання по два золотих дукати за добу.
Проведенню зустрічі на найвищому рівні сприяла й погода, тож кілька оркестрів грали позмінно щодня, від 4-ої пополудні до вечора.
Серед високих чинів, які супроводжували цісаря, були намісник Галичини граф Таффе та ще з кілька генералів. Однак до Чернівців не прибув головний гравець у тогочасні політичні пасьянси – державний канцлер князь Меттерніх, для якого було попередньо замовлено екіпаж у помісті в Шипинцях і влаштовано покої у «Домі полковника». Та під час подорожі канцлер підхопив запалення очей, тож змушений був залишитися у Львові. Через це до Чернівців не приїхав і його російський колега – міністр Нессельроде, який одразу рушив до Львова. Відсутність міністрів, за образним висловом літописця, підрізала імператорам крила, які не могли самостійно, без консультацій зі своїми головними радниками, визначитися стосовно цілої купи тодішніх європейських проблем.
Передбачалося, що під час зустрічі в Чернівцях будуть ухвалені рішення, зокрема, стосовно перебування австрійських окупаційних військ у Неаполі й визнання або придушення тамтешньої революції, обрання засобів для придушення революції в Іспанії й визволення короля з рук повстанців. А найголовнішим питанням було вирішення долі греків, які піднялися на боротьбу проти турецького іга, а саме: вважати їх заколотниками і допомогти туркам придушити бунт, чи залишити ситуацію на розсуд військового щастя повстанців і долі. Розгляд цих та деяких інших питань мав затягнутися щонайменше на чотири тижні, але без головних гравців «Чернівецький конгрес», а з ним і ціле те незвичне для маленького провінційного містечка видовище добігли кінця значно швидше. Провівши тиждень у Чернівцях, цар Александр повернувся додому через Новоселицю, а наступного дня Буковину покинув і цісар Франц, який рушив потягом до Львова.
На світлині: Австрійський цісар Франц І зі своєю свитою на чернівецькому вокзалі у 1823 р.
Степан КАРАЧКО, краєзнавець
