У Вернісажі відкрилась виставка Івана Діордійчука
Тут зібралась ціла когорта відомих буковинських художників, які розпочинали своє навчання з Іваном у Вижницькому училищі мистецтв та проходили перші кроки свого творчого шляху.
Виставка відкрилась під дуже влучною назвою "Буковина - квітка моя"
Пану Івану, щойно виповнилось 75 років.
Дружина розповідає, що Іван закоханий у її квіти, які вона вирощує на подвір’ї три рази на рік, а Іван зразу їх зображує на своїм мольберті.
Йому притаманна виразність і в той же час лаконічність за формою із добре продуманим декором розрахований на широке застосування в побуті. Чіткі за малюнком, прості, злегка геометризовані, доведені до великої точності саме вироби зі скла.
Представлено 125 робіт.
Тільки вміло поєднавши віртуозну майстерність, художній смак, творче натхнення з пластичністю, текучістю, піддатливістю скла, відчуваючи його внутрішній стан, його енергетику, можна створити по-справжньому гарні, високохудожні декоративні вироби про що ми пересвідчились переглядаючи виставку.
Створює набори для пиття, фужери, келихи, вази для квітів та фруктів. Учасник обласного, всеукраїнського та всесоюзного мистецьких виставок від 1972.
У своїх графічних творах пан Іван розкрився, як неординарна творча особистість. У вишуканому ритмі форм і ліній, у неочікуваній особистій емоційній насназі, у відчутті матеріалу, який із суто фізичного стану перетворюється у елемент і засіб творчого втілення задуму, відчувається неспокійна душа автора. На мій погляд твори спілкуються з глядачем, вони мовби промовляють до нього, стверджуючи радість життя, радість всього земного, вічність руху в природі.
Іван народився 23. 10. 1940 року село Клішківці Хотинського району. Закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва ( викладачі- І. Баричів, Я. Очеретько). Відтоді працював художником-конструктором на Бережанськім склозаводі Тернопільська області. Пізніше повертається на Буковину вже, як відомий художник, декоративного скла і графік.
Роботи автора: ваза «Вечірній Тернопіль», ваза і блюда «Весна» (усі – 1970), ваза і кубок «Буковина» (1973), весіл. келихи «Вікторія», декор. набір «Золота липа» (усі – 1974); акварелі – «Вид на Кутську гору. Вижниця» (1965), «Клішковецький вітряк» (1985), «Білі жоржини» (1998), «Хотинська фортеця», «Білі троянди, мов сестриці» (обидві – 1999), «Царська корона», «Осінь у Карпатах», «Зима у Карпатах» (усі – 2000), «Люпин» (2001), «А світанок дивограєм розцвітав», «Надвечірня тиша» (обидві – 2003), «Натюрморт із ромашками», «Маки» (обидві – 2004); емблема асоц. «Зелений світ» (1990); гравюри – «Лісова пісня» (1974), триптих «Буковино, квітко, моя» (1980), «Ой летіли дикі гуси у неділю дощову» (1988).
Виставка триватиме до кінця місяця.
Степан Карачко, краєзнавець
